З самого дитинства мені завжди доводилося когось захищати, може бути саме тому я і став адвокатом. Діяльність будь-якого адвоката, заснована на здобутті до нього довіри, за довгі роки моєї практики я завжди намагався зберігати довіру до свого звання. Ні за яких обставин я не порушував довіру до мене. Принципи моєї професії можна порівняти з професією лікаря. Я чудово усвідомлюю, в тому, що від рівня мого професіоналізму залежить доля людини (клієнта), в тому числі і його життя.
З самого початку своєї юридичної практики я прагнув до самих вершин юриспруденції, постійно удосконалював і підвищував свої знання та навички адвокатської роботи. Кваліфікацію адвоката я отримав у жовтні 1998 року, з того часу пройшло немало років і до сьогодні, без тіні збентеження, я можу сказати, що я є одним з кращих адвокатів в Україні. Рід моєї діяльності є надання юридичної допомоги, а також захист прав та інтересів моїх клієнтів у суді. Моїми клієнтами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Довіра, була, є і буде найголовнішим принципом і основою професії адвоката.
Перший етичний принцип адвокатури говорить: будь-яка дія або бездіяльність адвоката може мати серйозні, тривалі наслідки для долі довірителя, тому ставлення до дій адвоката має бути гранично суворим, що виключає будь-яку гру. З першої зустрічі з клієнтом я завжди чітко і чесно пояснюю юридичне становище його справи, описую всі перспективи і всілякі проблеми. Найголовніше, це правдиво і точно розповісти людині про те, чим я йому зможу допомогти у його справі. Ні за яких обставин я не буду братися за справу, яку вже вирішено наперед.
Підрив довіри, а тим більше зловживання ним в адвокатській діяльності недопустимі. Усі вчинки адвоката повинні порівнюватися з тим, як вони забезпечують охорону довіри. Ніщо не може бути зайвим у цьому питанні. Адже людина, котра приносить свій біль і проблеми до священика, лікаря або адвоката, не прагне сповістити про це оточуючих. Тому довіра починається зі збереження таємниці візиту. Це і є для мене другим і головним принципом у моїй професії – Адвокатська таємниця.
Оскільки сам факт звернення до адвоката з першого ж моменту стає адвокатською таємницею, не кажучи вже про будь-яку інформацію, що стала відомою адвокату у зв’язку з таким зверненням. Щоб отримувати від адвоката необхідну допомогу, людина повинна сама довіряти йому таку інформацію, яку б вона нікому і ні за яких умов не довірила би. Одним з головних проявів свободи у правозахисній діяльності є зберігання адвокатом таємниці довірителя. Зрада довіри, вважається найтяжчим гріхом не тільки в етичній традиції адвокатури, а й у культурній традиції в цілому, починаючи з найдавніших релігійних основ. Обов’язок таємниці встановлений в загальному інтересі. Розкривши таємницю, ви не тільки ображаєте особу, що довірила таємницю, а й усе суспільство.
Щоб гідно виконати те призначення, до якого покликані адвокати, їм, перш за все, необхідно увійти в довіру клієнта. Її не може бути там, де немає впевненості в збереженні таємниці. Адвокатська таємниця сама по собі, з’являється там, де адвокату стають відомими викриванні обвинуваченого факти, які обвинувачений приховував від суду. Наявність адвокатської таємниці ставить захисника в особливе становище. Він не може розкрити суду, відомі йому одному, але приховані у справі обставини і факти. Адвокат повинен їх приховувати і діяти так, як ніби то він їх не знає. Адвокатська таємниця представляє собою виключення зі звичайного ходу процесу, рідкісний і тяжкий для будь-якого адвоката пік в його професійній діяльності.
Незалежно від джерела, якщо обвинувачений приховує певний факт, адвокат не може, на перекір з волею та інтересами обвинуваченого, розкрити його.
Я, як і будь-який адвокат не прагну до того, щоб стати власником такої таємниці. Тим не менш я зобов’язаний розтлумачити поняття адвокатської таємниці будь-якому моєму клієнтові, перш ніж він довірить мені ті чи інші відомості зі свого питання.
У зміст адвокатської таємниці входять: факти, несприятливі для обвинуваченого, які прямо чи опосередковано відносяться до діючої справи. Не тільки факти, що викривають обвинуваченого у скоєному ним злочині, а й обставини іншого роду, несприятливі для нього, які можуть прямо або всебічно вплинути на міру і ступінь його відповідальності; факти, які стали адвокату відомі у зв’язку з його адвокатської діяльністю. Початковим моментом, з якого адвокат може виявитися володарем професійної таємниці, є момент, коли до адвоката звернулася фізична або юридична особа за юридичною допомогою.
Адвокатська таємниця враховується в тому випадку, якщо захисник випадково почув про такі факти від сторонніх осіб. Незалежно від джерела, у разі якщо обвинувачений приховує певний факт, адвокат не може, піти проти волі та інтересів і обвинуваченого, розкрити його.
У зміст адвокатської таємниці входить не тільки те, що адвокат дізнався від свого підзахисного або від інших осіб, які діяли за його дорученням і в його інтересах, під умовою таємниці, але і все інше, повідомлене захисникові чи помічене самим захисником при виконанні обов’язків захисту. Захисник зобов’язаний не видавати таємниць свого клієнта шляхом показань свідків і допущення стягнення документів у адвоката. У силу таємниці і свободи захисту не допускається стягнення у адвоката фахових документів.
Зберігання таємниці є обов’язком адвоката, під час розгляду справи і після його закінчення. Адвокат повинен зберігати таємницю і після того, як сам обвинувачений її розкрив. Адвокатська таємниця зберігається по відношенню до невизначеного кола осіб. Якщо адвокат, який став володарем адвокатської таємниці, довірить її своїм колегам-адвокатам, наприклад, з метою вибору тактики захисту, це не буде її розголошенням, так як таємниця, довірена адвокату, повинна бути збережена іншими адвокатами.
Позиція адвоката і його обов’язки за наявності професійної таємниці залежать від того, на якій стадії процесу перед адвокатом розкривається ця таємниця і яке її зміст. Адвокат зобов’язаний, в межах закону випробувати всі методи для захисту обвинуваченого. Між звичайним захистом і захистом ускладненим наявністю професійної таємниці немає ніякої різниці. І в тому, і в іншому випадку захисник вказує на недостатність доказів провини підзахистного.
Питання про адвокатську таємницю регламентується ст.9 Закону України «Про адвокатуру», яка встановлює обов’язок адвоката зберігати таємницю. Заборона розкриття адвокатської таємниці повинна носити абсолютний характер. Розголошення адвокатської таємниці повинно бути визнано порушенням правил адвокатської професії. При виникненні колізії, коли в процесі захисту стане ясно, що захисник може засвідчити корисні підзахисному факти, отримані адвокатом поза зв’язку з наданням юридичної допомоги, захисник повинен відмовитися від продовження захисту і бути допитаний в якості свідка. Необхідно розуміти, що робота з кожним клієнтом вимагає індивідуального підходу. Отримання інформації є конфіденційним.
Щоб отримувати від адвокатів необхідну допомогу, люди повинні довіряти їм таку інформацію, яку вони нікому і ні за яких умов не довірили б …
По суті, такі свідчення адвоката не суперечать принципам надання юридичної допомоги і відповідають правилам професії. Адвокат не повинен і не може бути суддею при оцінці відомостей, отриманих від довірителя, на предмет того, чи належать вони або не належать до предмета адвокатської таємниці. Будь-яка отримана від довірителя інформація, стосується самого довірителя, членів його сім’ї, друзів, знайомих або сторонніх осіб, відноситься до адвокатської таємниці. Адвокат не повинен, повідомляти ні про яку, отриману ним інформацію зацікавленим в її отриманні третім особам, в тому числі правоохоронним органам, ні як інформатор, ні як свідок, ні як оперативний співробітник.
У предмет адвокатської таємниці може входити не тільки зміст бесіди адвоката із клієнтом: фізичною або юридичною особою, яка звернулася за юридичною допомогою до адвоката.
Кожен довіритель повинен бути обізнаний, по-перше, що в предмет адвокатської таємниці входить вся інформація, отримана адвокатом від довірителя, а також зміст і тактика адвокатської допомоги, по-друге, за порушення адвокатської таємниці адвокат може бути приведений до дисциплінарного стягнення з боку Кваліфікаційно -дисциплінарної комісії адвокатури, аж до виключення з адвокатської спільноти.
У предмет адвокатської таємниці може входити не тільки зміст бесіди адвоката із клієнтом який звернувся за юридичною допомогою, але і сам факт звернення до адвоката. У поняття адвокатської таємниці повинен включатися імунітет адвокатської контори, тобто місця (приміщення), де адвокат зберігає професійні папери, приймає відвідувачів, працює над складанням змагальних паперів. Неприпустимо проводити у адвоката стягнення так званих «непрофесійних документів», бо будь-які наявні в адвоката документи є для нього і його довірителів професійними документами, складовими адвокатську таємницю.
Зберігання документів є також таємниця, довірена адвокату клієнтом. Предметом адвокатської таємниці охоплюються і свідчення підзахисного проти адвоката. Такі свідчення розглядаються як обмова. Така обмова має місце у випадках, коли підзахисний «співпрацює» зі слідчим. Слідчий обіцяє обвинуваченому надати всякі «блага» взамін на обмову захисника. Ця обмова, деколи буває потрібна несумлінному слідчому, щоб отримати формальну підставу для відсторонення захисника, і запрошення іншого, зручного слідству. Адвокат повинен мати імунітет проти обмови з боку підзахисного, і подібна обмова не повинна мати процесуальних наслідків.
Порада адвоката щодо чинності змісту матеріалів справи своєму довірителю про відмову від раніше даних свідчень також відноситься до адвокатської таємниці. Але не може бути віднесено до адвокатської таємниці, а навпаки, буде дисциплінарним проступком знищення речових доказів чи документів із судової справи, підкидання на місце проведення обшуку (огляду місця події) предметів, що виправдовують підзахисного і тому подібне. Якщо ж виникне ситуація, коли нерозголошення отриманої інформації може призвести до більшого суспільного збитку, ніж нерозголошення, або яка-небудь ще ситуація, кожен з них повинен бути предметом дисциплінарної оцінки компетентного органу адвокатури, і адвокат має право приймати рішення, лише відповідно з такою оцінкою.
Правове забезпечення підприємницької діяльності (юридичні особи) для адвокатів пов’язано з рішенням небезпечних та конфліктних правових ситуацій. Юридичні служби організацій, відмінно справляються зі своїми завданнями до тих пір, поки з ними, не вступають в конфлікт правоохоронні органи. Це вже сфера діяльності адвокатів. Не завжди юридична служба готова до конфліктів, пов’язаними з незаконними поглинаннями або захопленнями підприємств. Причин для кримінального переслідування безліч. Тому величезне значення має профілактика виникнення важких і невиправданих правових наслідків, які можуть спричинити за собою, здавалося б, звичайні, тобто загальноприйняті (загальновідомі), способи і методи ведення бізнесу в Україні.
Покликання адвоката – не заміняти юридичну службу, не потрібно вступати з нею у протиріччя, а лише дати оцінку тій або іншій юридичній проблемі саме з точки зору можливого практичного розвитку подій з урахуванням специфіки правозастосування. Завдання адвоката – попередити, дати додаткові варіанти рішення, запропонувати превентивні заходи, які допомогли б у майбутньому надійно відстоювати свою позицію перед правоохоронними органами та судом. Досвід вирішення такого роду численних конфліктних ситуацій стає все більше, а саме в щоденному протистоянні правової сваволі.
Для фізичної особи. юридичні проблеми також пов’язані як і з уже наявним конфліктом інтересів, так і з його запобіганням або підготовкою найбільш оптимальної позиції для захисту своїх прав. Будь то житлова суперечка, спадкова справа або спір про авторські права.
Історія моєї юридичної практики починалася з 1990 року, коли я вступив до Київського Національного університет імені Тараса Шевченка, на юридичний факультет, поєднуючи одночасно навчання з практикою в асоціації підприємців «Дарниця». У травні 1999 року я зареєстрував у міністерстві юстиції України Адвокатське об’єднання Крижанівський & партнери, з того самого моменту я почав дотримуватися одного принципового правила – клієнт перш за все. Який би моральний і фізичний стан у мене не був, я завжди усвідомлюю, що від мене залежить доля, а й не рідко і життя людини, мого клієнта.
Адже в адвокатській діяльності, як і у лікарів, є одна проста істина – не нашкодь.
Саме тому в нашому адвокатському об’єднанні клієнт завжди був, є і буде на першому місці. Якщо наші адвокати та юристи захищають ваші інтереси, вони роблять все можливе, при цьому усвідомлюючи всю ступінь відповідальності. Ми завжди повідомляємо людині, яка звернулася до нас за допомогою про наші реальні можливості.
